Інформальна освіта вчителів

Удосконалення методичної майстерності –

це передусім самоосвіта,

особисті ваші зусилля,

спрямовані на підвищення власної культури праці

і в першу чергу культури мислення.

В.Сухомлинський

Удосконалення рівня професійної компетентності – один з основних напрямків реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:

·        « Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру».                                                        

Закон України «Про освіту»

·        « Підготовка педагогічних  і науково-педагогічних працівників,

їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти »

                                                            Національна доктрина розвитку освіти

     

ІНФОРМАЛЬНА ОСВІТА (самоосвіта) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

Виходячи з цього, головними завданнями післядипломної педагогічної освіти та методичних служб стали питання стимулювання самоосвіти і саморозвитку педагогічних кадрів та надання своєчасної методичної допомоги у даному напрямку.

     Таким чином, основною формою удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.

     Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів.

     Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що виникає потреба у досконалій організації та управлінні самоосвітньою діяльністю педагогів.

Тому однією із задач післядипломної освіти педагогів є удосконалення роботи у міжкурсовий період за темою самоосвітньої діяльності шляхом стимулювання самоосвіти, саморозвитку та пошуку шляхів самореалізації особистості вчителів. Педагогічні працівники повинні бути здатні до беззупинного самовдосконалення, орієнтованого на відповідність динаміці дійсності.

         Завдання удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їх наукового та загальнокультурного рівня вирішуються через систему методичної роботи. У створенні особистісно орієнтованої системи професійного зростання вагому роль відіграє організація самоосвітньої діяльності. Завдяки моніторингу особистої педагогічної діяльності йде накопичення інформації про рівень якості самоосвіти педагога. Таким чином, у кожного педагога з’являється можливість прогнозувати та моделювати особистий розвиток, забезпечуючи безперервне професійне зростання.

     Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

     Самоосвіта вчителя є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Самоосвіта здійснюється індивідуально або колективно. Суто індивідуально її може виконувати високорозвинена особистість, діяльність якої  продуктивна і творча.

      

Н.В.Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само»:

Ø Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

Ø Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

Ø Самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси;

Ø Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

Ø Самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;

Ø Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;

Ø Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;

Ø Саморозвиток – результат самоосвіти.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок,  формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж.

        

У педагогічній літературі виділяються такі принципи  

самоосвіти вчителя:

1.  Принцип цілісності ( системність самоосвітньої діяльності ).

2.  Принцип діяльності ( практична спрямованість роботи ).

3. Принцип мобільності ( відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).

4. Принцип самореалізації ( впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).

5. Принцип самореалізації ( здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів. Багато залежить від мотивів самоосвіти, об’єктивної  і суб’єктивної  значущості, теоретичної і практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями здійснювати  самоосвітню роботу, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів.

Основні принципи

організації самоосвітньої роботи вчителів

1. Взаємообумовленість мети, суті, змісту, структури методичної роботи і суспільних потреб, педагогічної практики. Цей принцип вимагає, зокрема, єдності ідейно-політичної та професійної підготовки педагога, посилення уваги до методологічних знань.

2.  Безперервність і систематичність підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників упродовж всієї педагогічної діяльності.

3. Комплексне вивчення питань соціології, психології, дидактики, теорії виховання, наукових основ викладання навчальних предметів та поєднання науково-теоретичної підготовки з оволодінням уміннями та навичками, необхідними в педагогічній діяльності.

4.  Випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога, своєчасне отримання наукової інформації, рекомендацій психолого-педагогічної науки і кращого педагогічного досвіду.

5. Урахування рівня підготовки та індивідуальних інтересів учителів, диференціація змісту і методів методичної роботи.

6. Узгодженість і наступність підрозділів методичної роботи та курсової підготовки, ретельне виконання вчителями до курсових завдань, що дає змогу ліквідувати розрив між практичною діяльністю педагога, узагальнення його досвіду, тобто формування творчого мислення педагога.

7. Взаємозв’язок методичної роботи з творчими пошуками окремих педагогів і всього колективу.

Аспекти вибору змісту і форм

 самоосвітньої роботи вчителів

·        Опрацювання законодавчих та нормативно-правових документів з питань освіти;

·        Вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем ( у відповідності до науково-методичної проблеми школи );

·        Вивчення передового педагогічного досвіду;

·        Робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою, докурсовим та післякурсовим завданням.

          Основні компоненти самоосвітньої діяльності

1.     Стартовий інтелектуальний потенціал – це певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем. Знання – фундамент пізнавальної діяльності. При постійному саморозвитку вчителя постійно удосконалюється рівень інтелектуальної компетентності вчителя, а саме:

·        стан науково-теоретичної підготовки;

·        стан психолого-педагогічної підготовки;

·        стан методичної підготовки;

·        стан технологічної підготовки.

2.     Мотиви формування безперервної самоосвіти

Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил, які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного смислу. Серед мотивів найчастіше зустрічаються:

·        прагнення до постійного самовдосконалення;

·        прагнення до самовираження ;

·        прагнення самореалізації та самоствердження особистості;

·        професійне зростання;

·        розширення кругозору;

·        підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;

·        наявність пізнавальної зацікавленості;

·        створення позитивного іміджу серед  учнів, батьків, колег;

·        підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;

·        отримання нагород;

·        підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування.

          Психологи виділяють в структурі мотивації такі компоненти:

                -  самосвідомість,

                 - самовиховання,

                 - самонавчання.

3.     Навички самостійного оволодіння знаннями – це навички, набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені у процесі життєдіяльності:

·        читання;

·        слухання;

·        спостереження;

·        експеримент.

4.     Уміння розумової діяльності:

·        чуттєве пізнання;

·        техніка мислення;

·        вибір проблем та шляхів рішення.

5.     Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності – це вибір джерел пізнання:

·        вибір форм самоосвіти;

·        планування;

·        організація робочого місця;  самоорганізація; самоаналіз; самоконтроль.

Етапи  самоосвіти вчителя

за принципами рівнево - кваліфікаційної диференціації

І етап – профадаптаційний ( зі спеціаліста на ІІ категорію);

ІІ етап – самовизначення ( з ІІ категорії на І категорію );

ІІІ етап – самоактуалізація ( з І категорії на вищу );

    ІV етап – самореалізації ( з вищої категорії на здобуття методичних звань 

І етап самоосвіти вчителя – профадаптаційний

( зі спеціаліста на ІІ категорію )

Форми самоосвіти

Індивідуальні	Колективні
Стажування	Відвідування школи молодого вчителя.
Навчання у процесі контролю та експертної оцінки керівників школи.	Пасивна участь у різноманітних семінарах шкільного та районного рівня.
Відвідування уроків вчителів – наставників.	Відвідування консультпункту.

Зміст самоосвіти

·        Первинне ознайомлення з професією.

·        Пошук базових педагогічних ідей.

·        Виявлення своїх слабких сторін та можливостей професійного росту.

·        Поповнення педагогом базових предметних знань ( дидактичних, методичних, психолого-педагогічних, загальнокультурних ) згідно з результатами діагностики.

·        Формування професійно важливих умінь і навичок.

·        Ознайомлення з системою роботи колег.

·        Моделювання особистої системи роботи.

·        Оволодіння технологією розробки індивідуальної системи роботи.

·        Вироблення концепції педагогічної діяльності.

ІІ етап самоосвіти вчителя – самовизначення

( з ІІ категорії на І категорію )

Форми самоосвіти

Індивідуальні	Колективні
Навчання у процесі контролю та експертної оцінки керівників школи.	Активна участь у різноманітних семінарах шкільного та районного рівня.
Відвідування уроків вчителів – наставників.	Участь у роботі творчих та динамічних груп.

Зміст самоосвіти

·        Експериментальна апробація теоретичної моделі.

·        Поглиблення зв’язків між головними компонентами особистої системи роботи вчителя.

·        Розвиток професійно важливих умінь і навичок.

·        Вивчення передового педагогічного досвіду.

·        Пошук оригінальних педагогічних прийомів навчання.

·        Усунення з системи роботи форм і методів діяльності, ефективність яких е підтверджена практикою.

ІІІ етап самоосвіти вчителя – самоактуалізація

( з І категорії на вищу )

Форми самоосвіти

Індивідуальні	Колективні
Розробка програм експериментальної роботи.	Активна участь у різноманітних семінарах, конференціях, фестивалях педагогічних ідей.
Складання авторських методичних рекомендацій. Розробка авторських програм.	Участь у роботі районних та обласних творчих груп.
Публікації в пресі.
Презентація досвіду роботи.
Проведення авторських семінарів.

Зміст самоосвіти

·        Суттєве оновлення теоретичної моделі системи роботи новими формами та методами діяльності.

·        Розробка методичних продуктів.

·        Осмислення власного досвіду та його систематизація.

ІV етап самоосвіти вчителя - самореалізація

( з вищої  категорії на здобуття методичних звань)

Форми самоосвіти

Індивідуальні	Колективні
Наставництво.	Керівництво школою молодого вчителя.
Майстер – клас.	Участь в апробації навчально-методичного комплексу.
Видавнича діяльність.	Участь у роботі обласних творчих груп.
Створення монографій.
Експертна робота.
Проведення серії відкритих заходів.
Авторські курси.

Зміст самоосвіти

·        Визначення оптимального варіанта взаємозв’язку компонентів системи та їх особливості.

·        Відсутність принципових протиріч між головними компонентами та суб’єктами педагогічного процесу в умовах створеної системи.

·        Розповсюдження особистого досвіду.

·        Науково-дослідницька діяльність.

·        Експериментальна робота.

Діагностична карта педагогічної оцінки

та самооцінки готовності вчителя до саморозвитку

Мета: оцінити та визначити рівень сформованості у вчителя вмінь та навичок саморозвитку

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя……………………………………………

Який предмет викладає ……………………………………………………

Стаж ……………….

	І.Мотиваційний  фактор ( 9 – 81 бал )
1	Усвідомлення особистої та суспільної значущості безперервної освіти в педагогічній діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Наявність стійких пізнавальних інтересів у педагогіці та психології	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Почуття обов’язку та відповідальності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Допитливість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Прагнення отримати високу оцінку свого саморозвитку	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Потреба у психолого-педагогічній самоосвіті (ППС)	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Потреба у самопізнанні	1 2 3 4 5 6 7 8 9
8	Рангове місце ППС серед 9 найбільш значущих для вчителя видів діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
9	Впевненість у своїх силах	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	ІІ. Когнітивний компонент ( 6 – 54 бали )
1	Рівень загальноосвітніх знань	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Рівень загальноосвітніх умінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Рівень педагогічних знань та вмінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Рівень психологічних знань та вмінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Рівень методичних  знань та вмінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Рівень спеціальних знань	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	ІІІ. Морально-вольовий компонент (  9 – 81 бал )
1	Позитивне ставлення до процесу навчання	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Критичність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Цілеспрямованість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Прагнення	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Працездатність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Вміння доводити справи до кінця	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Самостійність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
8	Сміливість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
9	Самокритичність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	ІV.Гностичний компонент ( 16 – 144 бали )
1	Вміння ставити і вирішувати пізнавальні задачі	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Гнучкість та оперативність мислення	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Спостережливість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Схильність до аналізу педагогічної діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Креативність та її прояв у педагогічній діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Схильність до синтезу та узагальнення	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Пам’ять та її оперативність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
8	Вміння слухати	1 2 3 4 5 6 7 8 9
9	Вміння володіти різними видами читання	1 2 3 4 5 6 7 8 9
10	Вміння виокремлювати та засвоювати конкретний зміст	1 2 3 4 5 6 7 8 9
11	Вміння доводити та відстоювати власні твердження	1 2 3 4 5 6 7 8 9
12	Вміння систематизувати, класифікувати	1 2 3 4 5 6 7 8 9
13	Вміння бачити протиріччя та проблеми	1 2 3 4 5 6 7 8 9
14	Вміння переносити знання й уміння у новій ситуації	1 2 3 4 5 6 7 8 9
15	Вміння відмовитися від усталених шаблонів	1 2 3 4 5 6 7 8 9
16	Незалежність суджень	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	V. Організаційний компонент ( 7 – 6 бали )
1	Вміння планувати час	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Вміння планувати свою роботу	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Вміння перебудовувати систему діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Вміння працювати в бібліотеці, Інтернеті, з комп’ютером	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Вміння орієнтуватися в класифікації джерел	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Вміння володіти різними прийомами фіксації прочитаного	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Вміння користуватися оргтехнікою та банком комп’ютерної інформації	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	VІ. Здатність до самоуправління у педагогічній діяльності   ( 5 – 45 балів)
1	Самооцінка самостійної особистої діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Здатність до самоаналізу та рефлексії	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Здатність до самоорганізації та мобілізації	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Самоконтроль	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Працьовитість та старанність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	VІІ. Комунікативні здібності ( 5 – 45 балів )
1	Здатність акумулювати і використовувати досвід самоосвітньої діяльності колег	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Здатність до співпраці та взаємодопомоги у професійному педагогічному саморозвитку	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Здатність організувати самоосвітню діяльність інших	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Здатність відстоювати свою точку зору та переконувати інших у процесі дискусії	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Здатність уникати конфліктів у процесі спільної діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9

Примітка: після заповнення діагностичної карти оцінки та самооцінки готовності до саморозвитку підраховується загальна кількість балів:

0 – 240 балів – низький рівень готовності до саморозвитку;

240 – 400 балів – середній рівень готовності до саморозвитку;

400 – 522 бали – високий рівень готовності до саморозвитку.

Зведений результат:  

………………… балів    -        ………… рівень готовності до саморозвитку.

Матеріал взято з інтернет джерел; 

з матеріалів лекцій дистанційних курсів КЗ "КОІППО імені В.Сухомлинського"  
(керівник А.Вареха) (http://dk.koippo.kr.ua/mod/book/view.php?id=8067)