Віртуальний кабінет вчителів початкової ланки
Віртуальний кабінет Творчої групи вчителів
Блог Творча група вчителів
Початкова школа
З досвіду роботи педагогів закладів ЗСО району
Семінар-практикум "Розвиток критичного мислення школярів в умовах інтерактивного навчання"
Семінар-практикум "Диференціація та інтеграція навчання - необхідні умови розкриття творчої індивідуальності особистості"
Освітні програми
Освітня програма – це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом загальної середньої освіти для досягнення учнями результатів навчання. Основою для розроблення освітньої програми є Державний стандарт загальної середньої освіти відповідного рівня.
Освітня програма має містити:
- загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;
- вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;
- перелік, зміст, тривалість і взаємозв’язок освітніх галузей та/або предметів, дисциплін тощо, логічну послідовність їх вивчення;
- форми організації освітнього процесу;
- опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;
- інші освітні компоненти (за рішенням закладу загальної середньої освіти).
Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.
Міністерство освіти і науки України затверджує типові освітні програми, які спрямовані на реалізацію мети та завдань освітньої галузі. Заклади загальної середньої освіти можуть використовувати типові або інші освітні програми. Освітні програми, що розробляються на основі типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти.
На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, який конкретизує організацію освітнього процесу.
На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, який конкретизує організацію освітнього процесу.
Навчальні програми предметів та курсів створюють вчителі (самостійно або об’єднавшись) на основі Стандарту, або за зразком типової (модельної) навчальної програми.
Перелік програм і підручників з предметів
Оновлені програми для початкової школи 1-4 класи
Електронні підручники
Розвивальне навчання — орієнтація навчального процесу, його
змісту, принципів, методів, форм на розвиток потенційних можливостей людини,
її інтелектуальну, чуттєву, вольову сфери.
Основне завдання педагога в процесі розвивального
навчання — організація навчальної діяльності учня, спрямованої на формування його
розумових здібностей, пізнавальної активності, самостійності, пізнавальних
інтересів.
Отже, концепції
розвивального навчання полягають в обгрунтуванні положень про формування
навчальної діяльності, що «забезпечує не тільки засвоєння знань, а й
оволодіння способами навчальної роботи, уміннями самостійно будувати свою
діяльність, шукати і знаходити більш раціональні способи, переносити їх в умови,
які безпосередньо не задані навчанням.
Цій проблемі великого
значення ще в 30-і роки XX ст. надавав Л.С. Виготський, який довів, що навчання
повинно вести за собою розвиток. Ідеї
розвивального навчання проводять у своїх наукових працях Б.Г. Ананьев, Г.С.
Костюк, спираючись на прогресивні думки Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, А.
Дістервега, К.Д. Ушинського.
В українській педагогічній науці ідеї розвивального
навчання знайшли відбиття в працях Г.І. Ващенка, В.О. Сухомлинського.
Одним із напрямів реалізації розвивального навчання
була розроблена Л.В. Занковим у 50-60-ті роки XX ст. система навчання. Головне
завдання цієї системи — загальний розвиток дитини, її розуму, волі, почуттів,
що є основою засвоєння знань, умінь, навичок. Для цієї системи характерним є
багатий зміст навчання, який включає в початкових класах як теоретичні, так і
емпіричні знання.
Провідна роль навчання
в розвитку школяра як основоположна в теорії Л.В. Занкова розв'язує завдання
високої ефективності навчання для загального розвитку школярів.
У розробленій експериментальній системі велике
значення мають сформульовані вченим дидактичні принципи:
Принцип навчання на високому рівні трудності. Мета його впровадження
— дати можливість дитині розкрити свої духовні сили, дати їй простір і напрям
діяльності. Цей принцип означає не будь-яку трудність, а ту, що передбачає
пізнання сутності явищ, їх зв'язків, залежностей між ними, залучення до
цінностей культури. Засвоєння певних відомостей стає одночасно надбанням школяра,
котре буде залишатися з ним, поки пізнавальний процес не забезпечить перехід
особистості на більш високий рівень. Навчання на високому рівні трудності
супроводжується дотриманням міри трудності як компонента цілеспрямованого
здійснення принципу, бо якщо не дотримуватися міри трудності, дитина може піти
шляхом механічного запам'ятовування — і тоді високий рівень трудності із
позитивного стане негативним фактором.
Принцип вивчення програмового матеріалу швидким темпом, що означає
безперервне збагачення школярів все новими і новими знаннями, відхід від
одноманітного повторення, постійним рухом вперед. Реалізація принципу не
означає «погоні» за максимальною кількістю розв'язаних задач чи виконаних
вправ. Необхідно, щоб учитель і діти працювали спокійно. І вчитель не повинен
жаліти часу для того, щоб уважно вислуховувати дітей, говорити з ними. Принцип
вимагає постійного збагачення розуму школярів різнобічним змістом, що створює
умови для більш глибокого усвідомлення інформації. У кожному класі є як
сильні, так і слабкі, відстаючі учні, школярі з різним темпом роботи і таке інше,
проте це не заперечує вимоги вести інтенсивну і систематичну роботу, спрямовану
на розвиток усіх учнів, у тому числі і слабких, тому що вони особливо
відчувають потребу в тому, щоб допомагали їх розвитку. З цією метою
використовується диференційована методика, яка має різні аспекти, але головне
полягає в тому, що одні й ті ж питання програми вивчаються різними учнями з
неоднаковою глибиною. Це і забезпечує можливість всього класу навчатися
швидким темпом.
Принцип провідної ролі теоретичних знань у навчанні, що не відкидає
необхідність набуття школярами умінь і навичок, але їх формування в системі
Л.В. Занкова відбувається на основі загального розвитку, глибокого осмислення
необхідних понять, термінів, відношень, залежностей.
Принцип усвідомлення школярами процесу учіння, в основі якого
покладено дидактичний принцип свідомості, що передбаає: розуміння змісту
навчального матеріалу, вміння їх викорис-овувати в практичній діяльності,
усвідомлення значення придбання знань, позитивне ставлення до навчання та ін.
Принцип загального розвитку всіх учнів, в тому числі й найбільш
сильних і найбільш слабких.
Методи навчання
спрямовані на розв'язання певних протиріч, передбачають можливість зміни стилю
роботи вчителя в залежності від конкретних умов, рівня підготовленості учнів.
Варіативність у навчанні знаходить вияв і в тому, що запитання, завдання
вимагають не однозначної відповіді, а стимулюють до висловлювання різних точок
зору, оцінок, різного відношення до матеріалу, що вивчається.
Особливості
організаційних форм у системі Л.B. Занкова в тому, що
вони динамічні, гнучкі.
Важливим у досвіді
Л.В. Занкова є підхід до виявлення результатів навчання. Першорядним є
виявлення того, які зміни відбулися в розвитку кожного школяра: розвиток
спостережливості, мислення, емоційно-вольових якостей, потреб (наприклад,
бажання навчатися), ціннісних орієнтацій (відношення до оточуючого довкілля,
до себе та ін.).
Показники успішності
розглядаються лише в єдності з показниками розвитку.
Оцінки стають лише
засобом відбиття наслідків засвоєння навчальної програми.
До особливостей
дидактичної системи Л.В. Занкова відноситься і створення доброзичливих,
наповнених позитивними емоціями, відношень між учителем і учнем, тобто
радісного оточення, атмосфери захопленості й задоволення дітей учінням та ін.
Аналіз результатів експериментального навчання
свідчить, що для дітей, які навчаються за цією системою, характерним є:
— великий діапазон
індивідуального розвитку;
— розвиток
інтелектуальних і емоційно-вольових якостей учнів (потяг до розумової
інтелектуальної діяльності, сформованість переконань, уміння висловлювати
особисті судження, здатність до тривалої, інтенсивної діяльності, критичність
мислення та ін.);
— здатність до
самоконтролю, рефлексії;
— сформованість
почуття співдружності з однокласниками та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар